Притча про вкрадений годинник

  • Печать

               або Як реагувати на дитячі крадіжки?


 

 Одного разу хлопець впізнав у перехожому свого вчителя з молодших класів. він підійшов до старого і запитав:

– Ви мене не пам’ятаєте? Я був вашим учнем.

– Так, я пам’ятаю тебе третьокласником. І чим ти займаєшся зараз?

– Я викладаю. Ви так вплинули на мене, що мені теж захотілося виховувати юних учнів.

– Так? Дозволь мені поцікавитися, в чому ж виразився мій вплив?

– Ви насправді не пам’ятаєте? Дозвольте мені нагадати.

Одного разу мій одноклассник прийшов в клас з красивим годинником на руці, який йому подарували батьки. Він їх зняв і поклав в ящик парти.

Я завжди мріяв мати такий годинник. Я не втримався і вирішив взяти його з цієї парти. Незабаром той хлопчик підійшов до вас в сльозах і поскаржився на крадіжку. Ви обвели нас усіх поглядом і сказали: " Той, хто забрав годинник, що належить цьому хлопчику, має повернути його"

Мені стало дуже соромно, але мені не хотілося розлучатися з годинником, так що я не зізнався.

Ви попрямували до дверей, замкнули її і веліли нам усім вишикуватися уздовж стіни, попередивши: " Я повинен перевірити всі ваші кишені за однієї умови, що ви всі закриєте очі".

Ми послухали, і я відчув, що це був найбільш ганебний момент в моєму недовгому житті.

Ви рухалися від учня до учня, від кишені до кишені. Коли ви дістали годинник з моєї кишені, ви продовжували рухатися до кінця ряду. Потім ви сказали: "Діти, все в порядку. Ви можете відкрити очі й повернутися до своїх парт".

Ви повернули годинник власнику і не сказали більше ні одного слова з приводу цього інциденту.

Ось в той день ви врятували мою честь і мою душу.

Ви не заплямували мене як злодія, брехуна, нікчемну дитину. Ви навіть не спромоглися поговорити зі мною.

Згодом я зрозумів, чому. Тому що, як справжній учитель, ви не захотіли заплямувати гідність юного, ще не сформованого учня. Тому я став педагогом.

Обидва замовкли під враженням цієї історії.

Потім молодий педагог запитав:

– Коли ви мене побачили сьогодні, хіба не згадали про цей епізод?

Старий учитель відповів:

– Справа в тому, що я обстежував кишені теж з закритими очима.

Справжній учитель–не той, хто тебе постійно виховує, а той, хто допомагає тобі стати самим собою.

Автор притчи: Михайло Свєтлов

В чому причина дитячих крадіжок? Тут може бути безліч варіантів: крадіжка, як протест, крадіжка через невпевненість у собі, від почуття сорому за брак грошей, від бажання заволодіти чимось, від невисловлених емоцій страху, злості чи образи тощо. Варто приділити всі зусілля, аби знайти справжню причину такої поведінки. Дитину варто підтримати, розділити з нею емоції, проговорити ситуацію та знайти рішення. В жодному разі НЕ можна цькувати, соромити чи клеймити дитину за крадіжку.

Знайдіть відповіді на такі запитання, аби краще зрозуміти причини крадіжки:

  • Як давно це відбувається?
  • У кого дитина краде?
  • Що саме дитина привласнює?
  • Який "дефіцит" дитина закриває крадіжками (замало кишенькових грошей, заборона висловлювати негативні емоції у родині, невпевненість у собі тощо)?
  • Що і кому дитина хоче сказати такою поведінкою?

Якщо ви помічаєте у такій поведінці нав’язливий характер чи бачите "схильність" дитини до крадіжок, варто звернутися за консультацією до психотерапевта.

*